фото та відгуки з Чоколядової кавярні «Золотий дукат»

Надихаємо вас, а ви повертаєте наснагу,
що надихає нас !

Щирі зізнання, філософські есе,наївні і професійні вірші, зарисовки сотні невідомих і маститих поетів та художників
наповнюють Книгу Відгуків особливим Духом, створюють щиру Душу і живе
Серце Кавярні,яке пульсую на сторінках цієї неповторної Книги, пронизуючи наступних читачів щирістю, талантом і добром.
Це те, що не можна купити чи продати, що існує поза часом і простором ,
що залишається в Скрижалях і як невидима Ріка протікає скрізь нас з минулого в майбуття...

Коли на небі вигулькнули зорі
І Ратуша світилась в темноті,
Три коліжанки ,чарівні львівські панни
Сховались тут від літньої грози.

Іванка,Василинка,Aльонка

У тиху пору, в сірий дощ
Ми вирушаємо в світ казок.
Ми йдемо у вимір тих життів,
Ми йдемо у подорож світів.
Цей світ велике забуття,
той світ надії і життя,
ця подорож тримає нас
вона ховає світ прикрас.
У темну ніч і при зорі
ми вируємо в нікуди
ідемо в подорож світів
шукаючи наснаги й сил.

23,06,09 Anavi

Виблискує при світлі чоколяда
І ніжний подих кави аромат
І після літнім Львовом променадом
Ми знов відвідуємо Дукат !

Журба й любов і мрія і бажання.
Все поєднав у собі шоколад.
Мов смак солодкого кохання
І ніжної спокуси водопад.

Неначе арфи тихий передзвін,
Мрійлива казка, десь захована у каві,
І гіркість крові, ніжність рук -
Сни любові, як завжди, яскраві.

Такої кави як у Львові
Немає в жодному краю-
Знаємо таємниці домашнього звичаю :
Зерна кавові найліпшого ґатунку,
Таємні способи приготування трунку,
Котрий має чорноту вугля,
Прозорість бурштину, запах мокки
І густоту медового плину.
Адам Міцкевич.

У неї ніжності, немов у осені.
Листів палаючих – послань до вічності.
У нього шепоту – дощем не зміряєш,
Не переслухаєш його без трепету.
Мов біля комину у неї затишку,
Коли за вікнами життя без спомину.
Любити хочеться його без залишку
Крізь не пригадану розбитість стомлену.»

Алла Недоступ

Вечерний Львов, чудесное время
Мы вынесли это нелегкое бремя.
Сюда забрели мы, нашей жаждой гонимы,
«Дукат золотой» по дороге нашли мы.
В оазис попали, напились старины,
Текущий от здешней северной стены.
Теперь, освеженные доброю кавою,
Уходим «шукати вечерю під брамою»

Юра і Катерина.Харків.

«То ж забуду про справи,
Хоч на кілька хвилин,
Запашна твоя кава
І гірка, мов полин.»

Експрес шалених днів
Веде до спогадів,
Днів вервечка знов тягнеться
В твої долоні –
Долі дві замішані в горнятку,
Гіркий акорд прощання
І пристрасті брунатний поцілунок…»
Марія Тереза


« Незабаром сонце розіллє Візерунком тихі спогади літа, Сипне пахощами кави на бруківку... Будемо разом загортати дерева ароматами кави, щоб краще зацвіли наступної весни. Розігрівати кров ніжними переживаннями мрій на дні вже випитих горнят...» Лайма	Відлунням вічності тихим сповите, Освітлене найкращим почуттям, Солодким запахом кавовим вкрите, Хвилинна радість поруч із життям !	Милий! До Львова мене тягнуло, кликало, манило , заманювало. Давно, певно ще до народження мого , коли жила панною у Львові, коли пахло кавою, коли люди вміли літати… У «Золотому дукаті» відчула себе невпинною, всемогутньою , мудрою посланницею Гармонії, що покликана створити у душі маленький, справжній нелукавий, щасливий Львів , місто без кордонів, тому що живе у серці . А серце, як відомо, не потребує кордонів, правил, обмежень. Йому й так добре. Призначаю тобі, милий , зустріч тут, за столиком під кавовим годинником, через місяць, через рік, через вічність. Приходь сюди, коли тобі буде зручно, і чекай на мене. А я робитиму те ж. Львів поєднає. Він знає як. Твоя єдина	Мовчання в “Золотому дукаті” значно промовніше ,ніж шепіт монаха в порожній келії, і вже тому ця кав’ярня заслуговує на “Золотий дукат “ якості. Це місце дозволяє пожити хоч півгодини альтернативним життям, а без цього реальність занадто важка ноша.” Дякую ю.Ігор.19,10,05,р.

«Що нам потрібно для життя?
Чи це кохання й насолода ?
Чи може звичайнісіньке буття,
Чи недосяжна нагорода ?

Життя дарує нам можливість,
Яку потрібно нам зловить,
Й проявити всю сміливість,
Й навчитись просто всіх любить !

Любити як пташка любить весну,
Любити,як сон,коли засну,
Любити так, як я люблю Львів.
Любити Дукат, який заполонив!

Марічка.27,10,08р.

Коли проходиш Площею,
Що Ринком зветься,
Кавовий аромат із вулиці несеться!
Кружляє у повітрі, в серце проникає
А сила неймовірна повернути закликає.
І повертаєш,
Йдеш по старовинним сходам,
Зупиняєшся ,затамувавши подих…
Відчувши дух старої кам’яниці,
Скуштуєш марципана…
І монетку на стіні не забудь покласти,
Щоб ще не раз тут Привиду
Компанію скласти !

16,06,09 Alte Ego


...Це наче вхід в іншу реальність,світ, якмй ми самі створюємо і який явдяємо в своїх снах... Паралель,що поступово всмоктує,затягує, наркотизує кавовим ароматом наші Думки, матеріалізує Привиди минулого, поглинає Розум і возвеличує Душу. Радість і Тайна,прехрестя Всесвіту і Вічності, Вишуканість і Простота... Г.Бондаренко.	У Львові жовтнева спека, а в "Золотому дукаті" падають до горнятка гарячої чоколяди- ковток прохолодного вітру, краплі домащнього затишку, І багато дукатів любові...	Думка лине ло Львова, Де серце лишилось в полоні, Де кава просто чудова, Де все забуваєш поволі, Я знову хочу до Львова...	Зачарованим містом Лева, В цю замріяну зоряну ніч, Дарували Рапсодію кавову Для рідних,незнайомих облич... Ліля Гук.

Є люди щирі і лукаві,
Веселі,дивні і сумні,
Єднає їх чарівна кава
І згусток долі,що на дні !
Вони сюди приходять радо,
Вбирають тиші аромат,
А потім іншим щиро радять,
Вчащати в "Золотий дукат"!

Нас єднає, сум здолає
Гіркуватий смак,
І з горнята Львів всміхає ,
Най же буде так!...

Не минай стару кав’ярню ,
Де сиділи ми удвох,
Хай згадає Львів прадавній
Нас, моя Любов!

Давно вже мріяв про цю чарівну каву...

Давно вже мріяв про цю чарівну каву, я пью її під твою усмішку лукаву, в Дукаті кава- золото правдиве, як серце жінки- ніжне та примхливе.

Львів…це зачароване місто мокрих бруківок і загублених двориків…
Кожен львів’янин в душі творець…творець прекрасного ,адже саме люди
створюють місто…
Кожен залишає тут частинку себе хто більшу, хтось меншу. Хтось стає
видатним композитором
і наповнює весь Львів своєю музикою, хтось кладе бруківку, яка
звучить під ногами ,як ненаписана симфонія .
Львів’яни - щасливі люди, бо вміють підняти голову, і побачити не
похмуре небо, а щось більше…і посміхнутись.
Бо щастя не залежить від статків чи таланту, щастя залежить від
того, що ти думаєш.
Тож що бажаю Вам бути львів’янами !
Сонечко. З Книги відгуків «Золотий дукат» том9

Каппучино осенних ночей
В чашку города мне налейте,
Вместо сахара-крики грачей,
Вместо ложечки ,дайте мне флейту.
Вы не знаете как приготовить?
Хорошо, я вас обучу!
Хто придумал ?Не хмурте брови,
Я и сам это знать хочу!
Для начала возьмите немного мраки,-
Это кофе подъездов полночных,
В час когда спят хазяева и даже собаки
И розбавте туманом молочным.
Подавать его лучше всего охлажденным,
В свете тусклых ночных фанарей.
Нравится? Не спешите, пейте спокойно
Каппучино осенних ночей.

з Книги відгуків ЗД , Федор Певцов.Одесса.

Львівській каві з любов’ю присвячую.

«Самотній рок-н-рол
І на світанку чорна кава,
Сірий дим наповнює
Приречені думки.
Кроки розчинилися,
У натовпі зникає
Постать споконвічних днів.

Самотній рок-н-рол
Як сотні літ по тому.
Крізь світанки днів
Крокую у життя.
Суциїдальні сни, відкинувши додолу,
Йду до себе. Кава. Повернення…»
Марія-Терезія.

Симфонія
львівських
вулиць.

O,Кава! Ти сильний трунок,
Що розум стимулює, гоїть шлунок.
Тамує біль, розраджує сумного
Чарівним трунком від самого Бога!

Гальчик і Лілейка. З Книги відгуків «Золотий дукат»том9

Привілей
Оскільки в людській пам’яті затираються всі справи,
якщо вони незакріплені урочистим оповіщенням документів,
і свідченням достовірних,Ми, Кавовий Король,
засвічуємо сучасним , так і майбутнім
поколінням, що від нині і на вічні часи
присвоюємо, наділяємо і даруємо вищезгадане Право
спадкоємства мирно посідати, мати, держати,
продавати, вільно підписувати
Привілей на кавярню Золотий дукат.
Звершено і скріплено печаткою
Кавовий Король Лев

Возвращаться во Львов по дороге из кофейных зерен,
Лететь по облакам ароматного напитка,
чтобы растворится в гуще горячего шоколада
и исполнить сливочные мечты.

З Книги відгуків «Золотий дукат»том9

«В «Золотому дукаті» ми знайшли те, що давно немає за стінами цієї
старої кав’ярні,
ми відчули те, що давно загубилось у вирі буденності,
побачили те, що ховається від людського ока за пеленою байдужості і
цинічності -це
Мрії, які підтримують наші Серця,
Це Музика, яка живить наші Душі життєдайною енергією Любові,
це запах Кави, що не дає нам забути цього чарівного куточка,
де тепло весни поєднується із неймовірною атмосферою Романтики.»
Сестрички.10.05.09р. З Книги відгуків «Золотий дукат»том9


Рука у руці Маленька кав’ярня, Третій столик від стіни, Мовчу… В твої чорні очі Дивилась б до рання, До кохання далеко Та я вже кричу…	Золотий Дукат» - Маленьке місце під землею , Для нас з коханою – це другий дім, Ми тут втікаємо від світу І потрапляємо в океан наших з нею мрій ...	Ми знову у Львові і знов в Дукаті, І львівської кави п’янкі аромати. І люди вже інші й весна на порозі, А ми йдемо поруч в життєвій дорозі. Ми знову вернемось, щоб випити кави, Щоб випити щастя свого до нестями…. Іра,7,02,09	На вулиці зима навколо холодно і мокро, І тільки зайшовши в Дукат розумієш, наскільки неважливі погодні прояви, коли так тепло на душі ,коли співає серце. Люблю Золотий дукат, тут проходить багато романтичних і казково-чудових життєвих моментів, Тут розумію як люблю життя. Лисиця ,Оленка 19,01,09

Ксеня, Аня, Катя, Оля
Каву пили наша воля,
Сирник ,штрудель, цьомик, чай
Все швиденько замовляй !
Чорна стеля, запах кави
Насолода завжди з нами.
Поки свічечка палала
Мила музика лунала.
Привид зверху пролітав,
На нас страху наганяв,
А вогонь горів палав
і Примару відганяв.
Ми в Дукат прийдемо знову
І напишем пісню нову.

Хочу пити шоколад і
смачненьку каву,
Дуже добре тут у вас до душі
припало,
І гаряченький чайок,
Як на дворі холодок ,
Краще випити в Дукаті
Та колись про це згадати…
Оксана

Час вимірюється кількістю
горнят кави, зроблених з
любов’ю.
Тоді кава як дверцята в
насолоду,
як запрошення зупинитися і
смакувати момент.
Я вибираю саме таку каву в
житті ,де мрія стає
реальністю.
Іра. Благословенний день під
Йрданським небом .

Зустріч з Привидом.
Годинник б’є дванадцяту годину,
Крім себе бачу я дівчину-
Це дивна постать в темноті
Чомусь страшна здалась мені.

Закрила очі я й відчула,
Як в сяйві світла потонула,
Якийсь незримий дотик рук,
Передчуття солодких мук.

Щось надзвичайне й неземне,
Мов огорнуло враз мене.
Немов би з небом цілувалась
При цьому в пеклі опинялась.

Luna M

Вузенькими вулицями
Львова я спацерую.
Та вже духмяний запах
Кави чую!

Від площі Ринок
Йду , я навпопад
І, завітав з друзями
в «Золотий дукат»!

...Тут каву спробуєш та
Новим подихом дихнеш,
Бо гарно все:
Офіціанти, і їх манери
І дуже гарні інтер’єри,
І музика наповнить
Теплотою душу.
Подяку тут ,я висловити мушу.

Поетеса аматор Олена Шишка.

Дукат –чарівне місце Львова,
Де зібрані зернятка кавові,
Лиш тут побачити готова,
Я очі радісні людей земні.

Коли побачите провулок
Повз площу Ринок…
Звертайте любі, ви в Дукат!
В той неповторний та прекрасний
Світ кавових зернят!

Савун Юлія.

У міста кроки ледь зникають
Крізь казку тутешнього затишку,
І серце солодко завмирає
Від шоколадного залишку .


Свічки горять, як золоті лукати і простір неба в зазеркаллі стелі. Тут може Час на тебе почекати, змінити день на неземні пастелі.	Серед буденних сірих стін у Львові, ми віднайшли цей світ казковий...	Смак шоколаду на устах, твої ніжні поцілунки, світло твоїх ніжних очей, це ангелів дарунки...	У Львові ніч збігатиме повільно, у Львові ніч лічитиме роки, я чуюся у Львові вільно, у Києві відверто навпаки!

Я вернусь в этот мир еще через пару столетий...	Це наче вхід і іншу реальність, світ, який ми створюємо і який уявляємо в своїх снах...	Зайшла сюди і пропала, Моя душа злилася з ароматом кави.	Чотири сходинки ведуть у підвал, де розкошує царство невимовне, аромат, любязний персонал, а кава-просто диво рукотворне!

Снується запах кави з підземелля, напевно, тут одвічності оселя карбується на серці вічний знак, цей смак...	Вечерний Львов, чудесное время, мы вынесли это нелегкое бремя, сюда забрели мы, легендой гонимы, дукат золотой по дороге нашли...	Даруємо свято для себе у День всіх святих, відігріємо душі, сховаємося тут ми від світу! В Золотому Дукаті чекаємо снів золотих, в золотому дукаті чекаємо вітру!	Горить свіча під скрипкою в кавярні, господар затишку, подій і дукачів... Блукали містом ввечері не марно- це неповторно кава при свічі...

повернутися на головну

подивитися фото місто Львів