У неї ніжності, немов у осені.
Листів палаючих – послань до вічності.
У нього шепоту – дощем не зміряєш,
Не переслухаєш його без трепету.
Мов біля комину у неї затишку,
Коли за вікнами життя без спомину.
Любити хочеться його без залишку
Крізь не пригадану розбитість стомлену.»

Алла Недоступ