«Смак  кави чорної єднає 
Серця присутніх тут усіх,
В краї спокуси надихає
Пізнати цей звабливий лік»

 « Є люди щирі і лукаві,
 Веселі, дивні і сумні.
 Єднає їх чарівна кава
      І згусток долі, що на дні.
  Вони сюди приходять радо,
  Вбирають тиші аромат,
  А потім іншим щиро радять
  Вчащати в «Золотий дукат».

«Цей шоколада ніжний смак
Мов поцілунок на вустах,
Що дарувала ти мені,
Щоб я не був на самоті!»

«Моя ніжність кава,
Моє серце кава,
Як сонечко, тепла,
Як море, ласкава …
Тут, як завжди, добре .»

Кантата про каву

В ХVII сторіччі в Європу, яка потерпала
від алкоголю-пива та горілки, завезли
дивний напій, який не забирав розуму ,
не спотворюв  картину зовнішнього світу,
залагоджував людські стосунки, дарував
наснагу.
Це була кава. Захоплення охопило
тодішню молодь і серед них була донька
Й. С. Баха. Татусеві не сподобались
новаторські захоплення доньки, тож він
поставив їм умову: або вона забуває про
каву або він видасть її заміж за першого
зустрічного чоловіка.

Юнка з гідністю відповіла ,що згідна вийти
заміж за першого зустрічного, аби  в 
шлюбному контракті була єдина  умова-
вона має право пити і готувати каву
скільки завгодно! Бах цінував  гумор  і 
спробував цей  чарівний напій. Так
з’явилась на світ Кантата  про Каву
№212, а потім за горнятком  кави інші
неперевершені шедеври Йоганна
Себастьяна Баха.
Минули століття, кава дарувала своїм
улюбленцям наснагу, а вони залишали
світові  талановиті творіння …
Тож останні шедеври  ще нестворені і
КАВА чекає на ВАС…

«По запаху п’янкому й ніжному,
По відчуттю кав’ярні вірному.
Й серед мільярдів почуттів,
Впізнаєм ми кав’ярню серцю дорогу,
Чарівну, вічну й Золоту!»

«На вулиці осінь, на серці печаль,
Зайдемо в кав’ярню й забудем про
жаль.Турботи й клопоти – це все за
вікном, В кав’ярні панує затишок з
теплом!»

«Шоколад гарячий. Львів і Дукат.
Листочок тремтячий.Чорний асфальт.
Прогрес життя не існує без втрат.
Хай поруч буде завжди вічний Альт.»

«За мить від пам’яті, за крок від руху.
Схід між  листям, рай на звуках.
Можливість відчути подих.
Дякую за вічність.»