Маловідомі давні міфи найзагадковішого пагорбу Києва

Відомо, що стародавній Київ, як і місто Рим, стоїть на пагорбах. Розповідають, що цих пагорбів, що у Римі, що у Києві. однакова кількість – сім. Сімка, взагалі цифра магічна, бо несе у собі велику енергетику. Багато цікавого можна розповісти про кожен з цих пагорбів, але наша розповідь торкнеться лише одного з них – п’ятого за рахунком і одного з самих найзагадковіших не тільки у стародавньому, а і у сучасному Києві.
П’ятий пагорб більш відомий у народі під назвою «Палацового» або «Графського». Менш відомі назви, які нам вдалося зібрати: гора Білобога, гора Любові, Інститутська або Банківська гора. Дійсно, з давньої давнини, це місце вважалося найзагадковішим на околицях Києва. Чому на околицях ? Бо ще починаючи з часів хрещення Русі на цій горі постійно, якось ніхто не селився. Розповідають, що це було пов’язано з належністю цього енергетичного місця до прадавніх вірувань. Вірили, що на вершині гори, у святих Гаях, існувало невидиме царство самого царя Білобога. За повір’ями, це Бог білого дня, щастя, добра, багатства, здоров’я і плодючості. Символами Білобога є вогненний меч, щит та сокіл. Цікаво, що з того «соколиного» роду походять і самі легендарні засновники Києва: Кий, Щек і Хорив. Предки українців вважали, що Білобог живе у золотому сонячному храмі, посеред якого стоїть золота чаша, по вінця наповнена Благом. Можливо, цей храм з золотою чашею і досі знаходиться у глибинах Печерських пагорбів, бо археологи його так і не знайшли. Найчастіше Білобог з’являвся там, де колосилося жито. Він уявлявся старцем з довгою білою бородою, у білій одежі і з посохом у руці. Про історичний зв’язок гори по вулиці Інститутська з Білобогом свідчить і стара назва цієї місцини та прадавнього шляху, що проходив через неї - Довга нива. Існує ще величезна кількість інших легенд, переказів, казок пов’язаних саме з цією київською історичною горою. І якщо Софію, що з грецького перекладається, як «божественна мудрість» зв’язують з містом Ярослава Мудрого, де кожного киянина і гостя столиці України освячують дзвони і краса величної Софії Київської та прадавнього Михайлівського золотоверхого монастиря - то величний пагорб навпроти, людське слово здавна відносить і зв’язує з такими православними поняттями, як Віра, Надія, Любов. Виходить, що Софія – мудрість і мати – це Старокиївський пагорб, а вже її діти: Віра, Надія, Любов – то колишній «Палацовий» пагорб, що поруч. Але чому ми говоримо «Палацовий» - колишній, це і сьогодні державна, ділова та найпрестижніша та найповажніша з київських круч. Президентський палац, Кабінет Міністрів, Верховна Рада, палац Збройних Сил – все знаходиться на вершині цього пагорба і здається не випадково. Еніологія, сучасна наука, яка вивчає закономірності, взаємний обмін енергії та інформації у навколишньому світі відкрила та виділяє на верхів’ї «Палацової» гори справжню найпотужнішу геоактивну зону Землі. Геоактивна зона характеризується передусім присутністю високих інформаційно – енергетичних коливань, наявністю, так званих торсіонних полів, що у свою чергу мають великий вплив на весь живий світ цієї місцевості та особливо, на підсвідомість людини. На перехресті вулиць Садова і Інститутська виділяють так зване «Місце Сили». Згідно визначення наукової еніологічної енциклопедії і академіка Швебса Г.І.: «Місце сили – такі собі «акупунктурні» місця Землі з якими пов’язані зони найбільшого виходу позитивної енергії. Це зони позитивного енергетичного впливу , вірогідно, телуричного (підземного) походження. Місця сили співпадають з сакральними спорудами (давній храм Білобога – В.П.), відмічаються окремими мегалітами, або їх співвідношенням. Дуже часто Місця сили пов’язані з центрами бурного розквіту давніх культур». Саме впливом енергетики Землі можливо пояснити неповторний смак кави та шоколаду, який зовсім недавно почали готувати саме тут,в кав’ярні Золотий дукат, яка знаходиться на вершині п’ятого пагорбу. Почали тут систематично проводити неповторні та вишукані екскурсії «Стежками стародавнього Києва зі смаком кави».
Згідно давньої легенди, саме тут майбутня княгиня Ольга зустріла своє перше справжнє кохання. Варяг, ім’я якого нам, нажаль, не зберегла історія - був християнином. Був він сином дружинника князя Аскольда, якого підступно вбив Олег Віщий. Розповідають, що завдячуючи саме цьому коханню Ольга у майбутньому серед багатьох інших запропонованих іноземцями вір остаточно обрала християнство, а вихований нею онук Володимир, вже вдруге після Аскольда хрестив всю Русь у 988 році.
Дивовижно, але, як кажуть люди – не буває на святому місці довго пусто. Треба було, саме тут, Олександру Пушкіну, який зупинявся у будинку Раєвських, закохатися у польську красуню Кароліну Собанську. Це миттєве кохання, одне з найяскравіших, російський поет проніс через все своє життя.
Рідна сестра Кароліни – Евеліна, яка також мешкала тут, закохалася і з часом стала дружиною Оноре де Бальзака.

Подивитися фото кав'ярні «Золотий дукат» м.Київ

Але секрет цієї чудодійної гори не тільки в історії ,але й еніології цього дивного місця. На вершині пагорба знаходилися святі Гаї липи– справжні патріархи цих місць . Взагалі це дерево – найсвятіше у слов’ян. Від назви цього дерева і походить сучасна назва цього району – Липки. Коли російський цар почав будувати Печерську фортецю всі залишки святих гаїв – поодиноко стоячи величезні дерева, будинки і навіть, кущі були знищенні. Розповідають, що то було зроблено з чисто фортифікаційних міркувань – вся зона поблизу фортеці мала бути відкритою, добре прострілюватися і імовірний ворог не мав мати жодного місця для перепочинку або закріплення. Посмішка історії полягає у тому, що величезна і досконала Печерська фортеця, так ніколи по прямому своєму значенню і не була використана, може у тому є рука старого доброго «білого Бога» ? Липа – символ доброти і щедрості. В українській міфології згадується, що той, хто зрубає це дерево, неодмінно заблукає у лісі. Заразом липа відвертає прокляття, що їх посилають чоловікам жінки, приймає ці прокляття на себе, а тому на липі й буває більше всього наростів. Під старезні липи батьки приносили своїх хворих дітей. Коли зацвітала липа, пасічники вклонялися їй найнижче серед усіх інших медоносів.
Найцікавіші і енергетичніші місця «Медової» гори проходять у районі таких сучасних вулиць: Садова, Інститутська, Шелковична, Липська. Чудові, найромантичніше назви. Розповідають, що ще далеко до побудови Печерської фортеці, під величезною розкидистою липою любив поміркувати геній українського народу, філософ Григорій Сковорода. Значно пізніше, був закоханий у ці місця великий пророк і поет українського народу - Григорій Шевченко.
Ця велична гора була облюбована ще за часів варягів, у її глибині і досі проходять численні підземні ходи. Деякі стверджують, що не поблизу Софії Київської, а саме тут, у старих і зовсім не досліджених варяжських печерах, сховано бібліотеку Ярослава Мудрого.
Цікаво, що саме на цю гору вперше ступила нога апостола Андрія, саме тут було проголошено «що на цих горах світитиме благодать Божа».. Полюбляв тут полювати і відпочивати князь Володимир Великий, на середньовічних мапах збереглися стародавні назви урвищ і покритих віковим непролазним лісом кутків цієї гори: Перевісище (назва, мабуть походить ще з князівських часів, коли на місці сучасної вулиць Хрещатик влаштовували перепелині лов.
І досі можливо почути розповідь про таємничий підземний хід, що вів до схованки, де збиралася таємнича масонська ложа, що існувала тут у першій половині 19 століття. Провалля того ходу, який простежувався на велику відстань, було несподівано відкрито прямо поруч з Верховною Радою у Маріїнському парку, але нажаль його було майже зразу завалено і не досліджено. Багато загадкових пустот виявляють спеціальними пристроями у глибині «Палацової» гори, але хто ж тут дозволить розкопувати ?
Тайна багатьох цих будинків – справжніх палаців, з своїми тайнами, підземеллями і історіями – залишається і до сьогоднішнього дня не розгаданою.
Палацова, Медова, Божа, Графська, Інститутська, Банкова… скільки тих народних назв, яка ж глибока історія тільки однієї з київських круч ? Можливо, хтось з дослідників київської давнини зможе глибоко описати історію кожного з семи величних київських пагорбів, а я просто запрошую всіх, на вершину цієї гори, у тиху і романтичну кав’ярню Золотий дукат. Спускаючись сходами у глиб землі, тут неначе починаєш відчувати саму історію української землі, гармонію, кохання.
Дві київських гори: Любові, там де вулиця Інститутська, і Софії, там де вулиця Володимирська, об’єднуючись створюють незвичайну енергетичну атмосферу - Гармонію буття. Любов – це пристрасть, вогонь, енергія, а Софія – це є мудрість, знання, інформація. Посередині цих гір проходить вулиця Хрещатик, може саме тому тут така незвичайна енергетика ? А може сам Хрест, Хрещатик, Хрещатий шлях – і є тією Гармонією і сенсом людського існування на планеті Земля. Недарма він проходить між горою Мудрості (Старокиївська гора) і горою Любові («Палацова» гора). Нехай же пощастить Вам сьогодні, а той настрій запам’ятається і залишиться надовго.

Вадим Перегуда.
Киянин, краєзнавець, еніолог.