Навіть найточніші
математичні розрахунки
не приведуть людини до мети
без втручання примхливої Фортуни.
(П.І.Гаркаві)

ШКОЦЬКА КНИГА

Розповідь про славну сторінку історії Львова створену видатними львів'янами – “Шкоцьку книгу”.
Ця книга, унікальне явище в історії науки, увібрала в себе традиції давнього Львова та народилась
у кав'ярні – чи не найулюбленішому місці проведення часу львів'ян.

Відома в тридцятих роках ХХ століття кав'ярня «Шкоцька» («Шотландська»),
була улюбленим місцем зустрічей і математичних дискусій Степана Банаха,
його товаришів і учнів. Розташовувалась вона неподалік старого університету
у Львові на вул.Академічній, сучасному пр.Шевченка, 27. Це місце стало відомим
усьому світові через “Шкоцьку книгу”, назва якої походить від назви кав'ярні,
яка знаходилась у партері будинку зведеному в 1909 році за проектом
архітектора З. Брохвіч-Левинського.
“Шкоцька книга” - це збірник математичних задач, який відіграв вагому роль
в розвитку сучасної математики. Передовсім вплинула на розвиток львівської
математичної школи, до якої належали: С.Банах, Г.Штайнгаус, Й.П.Шаудер,
С.Качмар, Г.Ауербах, С.Улям, С.Мазур, В.Орлич, В.Нікліборц, Й.Шрайєр, С.Рузевич,
М.Кац і ін. Першу задачу до “Шкоцької книги” записав у 1935 році С.Банах.
У ті роки кав'ярня належала Т.Зелінському і він неодноразово жалівся дружині
математика Люції, що її чоловік та його колеги бруднять мармурові стільниці
та серветки записами формул та задач. Згодом Люція, купила спеціальний товстий
загальний зошит, в якому почали записувати задачі і нагороди за їх вирішення і розв'язок.
Ця жінка врятувала “Шкоцьку книгу” у страшні лихоліття війни 1939-1945 років.
Зуміла зберегти її для нащадків як пам'ять про видатного львівського математика
чиї відкриття стали золотим фондом математики ХХ ст. Цей талановитий самоук у
1920 р., не маючи закінченої вищої освіти, у Львівському університеті отримав ступінь
доктора математики, а у 1924 р. став у ньому професором та членом-кореспондентом
Польської Академії Наук. З 1939 р. С.Банах обраний головою Польського математичного
товариства та членом-кореспондентом АН УРСР. У роки німецької окупації видатний
математик був серед піддослідних інституту Вайгля, де його використовували як
годувальника вошей, для виготовлення протитифозної вакцини. З 1944 року вчений знову
очолив фізико-математичний факультет Львівського університету. Помер С.Банах
у 1945 році і похований на Личаківському цвинтарі.
Слід зазначити, що всі задачі у “Шкоцькій книзі” мали свій номер. Остання була 193-ю,
і внесена Штайнгаузом, як похапцем зроблена записка, у травні 1941 року. Ця задача є
відомою у математичному світі, як задача Банаха про дві коробки сірників. Річ у тім, що
С.Банах мав звичку носити у двох кишенях по коробці сірників. Кожен раз коли йому потрібно
було запалити люльку, він навмання вибирав одну з коробок і діставав з неї сірника.
Спочатку у кожній з коробок було по n сірників. Але врешті решт наставав момент коли
вибрана навмання коробка виявлялась порожньою. Завдання полягало у тому щоб з'ясувати,
яка ймовірність того, що у іншій коробці залишилось k сірників.
Майже кожна з задач має свою багату історію. За розв'язки призначались найрізноманітніші
нагороди. Так, наприклад, у 1937 році за вирішення задачі, що мала номер 163, американський
математик Й. фон Нойман обіцяв пляшку віски мірою >0. Одна з найвідоміших задач,
що була занесена у “Шкоцьку книгу”, записана Мазуром у 1936 році і мала номер 153.
За її розв'язок було обіцяно живого гусака. До речі, пройшло сорок років перш ніж цю
нагороду отримав шведський математик П.Ефльо.
Але не всі задачі були сформульовані так, що для їх розв'язку були потрібні суто
математичні знання. Для прикладу задача, що була записана Ружевичем і мала номер 59
звучала так: “Чи можна розділити квадрат на ціле число найрізноманітніших квадратів?”
Її розв'язав у 1939 році З.Марон.
У післявоєнні роки “Шкоцьку книгу” було перекладено англійською. А у 1981 році під редакцією
Маулдіна видана з коментарями, що стосуються подальшої долі поставлених у ній задач, або
роздумів стосовно них.
Багато речей, що принесли всесвітню славу древньому Львову, нажаль, нині йому не належать.
Так і “Шкоцька книга” нині зберігається у Варшаві.

Петро Радковець
Іван Радковець

повернутися