http://freshcoffee.com.ua/backup/tag/ru/ Відгуки

Вибрані відгуки з Книги відгуків"Золотий дукат "


 

 

 

Відеоролік "Львів і кава"                        



Ця історія посвячується вам, наші Золотодукатики, це наша подяка  за   Вашу   Любов ,  Тепло,  Наснагу,  які Ви залишали на сторінках 14 томів Книги Відгуків.   
                  …В  кожного з нас є щасливі миті життя, які назавжди  залишаються в наших  спогадах . Це як зірки, що давно згасли, але їх світло продовжує  освітлювати нам життєвий шлях  ….

 
             Історія кохання


Колись, дуже давно ,а може зовсім недавно, коли дерева вміли говорити ,коли люди  ще літали, двоє закоханих  зустрічались в цій кав’ярні.
Вони насолоджувались філіжанкою гіркого трунку, густого як медовий плин, і прозорого ,як чорний бурштин. І не важило скільки людей їх оточувало, адже направду закохані були самі на цілий світ - просто Янголи над ними витали , Небеса  до них схилялись , Крила у них виростали! Він мріяв стати багатим і відомим, вона мріяла про далекі казкові країни.
…Пройшли роки, їх мрії майже здійснились - юнак став відомим і заможнім, але багатство і слава щастя не додали ,вона об’їздила півсвіту, але чужі пристанища зовсім не були схожі на її омріяну країну…
   Життя невблаганно розкидало закоханих  в різні сторони, Янголи відлетіли,  Небеса розтанули , Крила залишились в минулому і з пір’я їх крил  зробили пера, Любов залишилась недописаною на сторінках Книги Відгуків …

    Звичайно, все у них було добре і життя вдалось, але іноді їм снились ,що вони літають…  То ж  одного дня , зовсім випадково ,  він сів в своє дороге авто ,а вона помчала в потязі і знову , зовсім випадково,  такий знайомий ,такий забутий аромат привів їх в стару кав’ярню…              
І минуле повернулось знову і двоє  закоханих  ,як колись,  насолоджувались  гірким, як мигдаль, густим, як  медовий плин,   прозорим ,як чорний бурштин ,  трунком і над ними витали Янголи…

 

                                     Нехай уже не нам - солодкі ягоди,

                            Й вода з ключа, шовкока і правічна,

              І дві легкі долоні спраглі злагоди

              В тремкому палі,мов на вітрі свічка.

                      Нехай уже не нам - ліхтарна вулиця,

                      З нічним кафе ,підсвіченим і теплим,

                      І все,що продається і купується,

                      Нехай уже не нам,а ми потерпим.

          Ранкові небеса й луги незаймані,

          І хліб,що голубам на площі кришим,

          І надписи,полишені на камені,

          Нехай уже не нам-нехай мудрішим.

                     А все ж і нам принаймі мить дарована,

                     Але така блаженна і тонка.

                     Ця ніч на нас накинута покровами,

                     І ти течеш до мене,мов ріка...

 

 

 

      Лунає музика і свічка догорає,

      І все завмерло в полумї вогню.

      Ми в світі вдвох-нікого більш немає,

      Твої вуста я кавові люблю !


      Тут чоколяда тане на долонях 

      І кавовий годинник на стіні,

      В солодкому з тобою ми полоні,

      Спасибі,Львів,що казку дав мені!

                   Дніпропетровськ,18.10,11р.

 

 

 

      Музика ніжно заграє,

      Свічки засвітяться в мить,

      Кращого місця немає ,

      Душа тут співає й летить !

          Дукати влучають у серце,

          Розтопиться зло все у раз,

          Юзефа співає так тихо,

          Ласкавих ніжнесеньких фраз!

                           Нінчатко,15 січня 2012р.

 

      


“На крилах кавових ароматів”

« Ця книга містить екзистенційне намагання релігії. Думки людей, які ,напевно, гадають, що спочатку була Кава і кава була в напої і напій був кавою, переплітаються у ірраціональній неструктурованості Хаосу. Здорове намагання піднести Львів над Парижем, Лондоном і Прагою та іншими точками топографічної реальності, виливається у банально-солодкі фрази звичайних романів Альфреда де Мюссе чи Франсуа Прево. Проте це неважливо. 
Таке місце-традиційна втеча від Фроммівської свободи/це за умови ,що Фрейд дійсно не мав рації/. Але треба з чогось починати. Хоча б зі слова. Хоча б кави. Хоча з Книги слів про каву. Або кави, що відбирає мовлення. Або чогось іншого…І це факт. Якщо хтось дійсно відчуває всю повноту буття- тут. То початок вдалий . 
За умови ,що він взагалі був…» 
Наша ера.21 ст. від Р.Х.19.01.06р .

 

 Переможець конкурсу "Золотий дукат"
Літо -2006 в номінації "Кращий твір "

"Це наче вхід в іншу реальність, світ,
який ми самі створюємо і яким уявляємо в своїх снах…
Паралель ,що поступово всмоктує, затягує,наркотизує кавовим ароматом
наші Думки, матеріалізує Привиди минулого, поглинає і возвеличує Душу і Розум.
Радість і Тайна ,перехрестя Всесвіту і Вічності, Вишуканість і Простота.
Чи не тут ми сиділи 17 лютого 1806 року божого? 
А фантасмагоричний араб подавав нам диво-напій - Каву!
Хочеться повернутися сюди ще раз."

17 лютого 2006 року божого.

Г. Бондаренко

Магічна сила кав'ярні"Золотий дукат "

"Тут затишно,приємно
І кави випити 
І віч на віч поговорити,
І душу один одному відкрити
Та нові почуття в собі збудити.
Тут музики приємний звук лунає
І серце ваше до кохання відчиняє,
Тут підземелля старі мури,
Котрі з боків вас обступають,
В обійми ніжні один до одного штовхають.
Й гірккий тут присмак кави чарівно солодить
І найдорожчою в житті здається
Саме тут прожита мить... 
Тож знов сижу в журі
І в голові думки листаю всі старі
Смакую каву,тихо млію
І в спогадах про тебе,про нашу зустріч 
саме тут блаженно шаленію..."

 

"І знову час спинився як тоді,
Хоч тепер все зовсім інакше.
Я наче знаходжу тут ту колишню себе…
І, можливо , часточку колишнього тебе…
І існує зараз лише ця мить
,оповита цим густим ароматом запашної кави.
І допиваю цей терпкий "Поцілунок Привида"
усвідомлюючи ,що єдиним привидом у цих стінах для мене
залишився ти.
Не Я."

 

"Запашної кави смак манить
В "Золотий дукат".
Ще й чари в смаки налиті
Зібрані в букети світу.
Посидіти тут з тобою
Манить смак "Журби з любов'ю"
Зупиняє дію Час."
Андрій.06.08.06р.

скачати книгу Стрижаль "Мистецтво одного напою"

повернутися на головну

 

"Вечерний Львов,чудесное время

Мы вынесли это нелегкое бремя.
Сюда забрели мы,нашей жаждой гонимы,
"Дукат золотий"по дороге нашли мы.
В оазис попали,напились старины,
Текущий от здешней северной стены.
Теперь освеженные доброю кавою
Уходим " шукати вечерю під брамою"
Юра і Катерина.25.03.05. Харків.

 

"Очима Ти сказав мені"Люблю"
Душа складала свій складний екзамен,
Неначе дзвін гірського кришталю
Несказане лишилось несказанним.
Життя ішло…минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним
Багато слів написано пером,
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні,
Не раз хитнула доля терезами.
Слова, як сонце сходили в мені
Несказане лишилось несказанним." Єва.17.11.05

 

"Ідучи додому відчуєш втому коли з-за рогу
"Золотий дукат" запахом смаженої кави
кличе до свого порогу східці до низу
переходиш неначе в інший вимір заходиш
де тебе радо зустрічають Чоколяду
і запашну Каву наливають після першого
ніжного смакування розумііієш у чііім ріііч
що подих сивої давнини збережений у любові
і чистоті душевній палким серцем і мудрістю Княгині Ольги .
Дякуємо Богові що Ви є.
З великою повагою Володимир Хом'як.

 

"Заплутана дорога на ім'я Львів,
Вежі ,собори і трамваї.
Цілий світ по краплям
У букеті одного туманного ранку
Чи ,може ,безхмарного вечора.
Там ,за порогом-місто чудес, вкрите снігом.
Тут ,у світлі старовини, я і горнятко кави.
Уламки Відня в очах.
Краплі Львова у серці.
Торкаюся чорної безодні губами
І прошу - ще мить!
Я зрозумів суть мистецтва:
Arts magna et ultimo-
Мистецтво Одного Напою .."
Майстер. Зима2005р.

 

"Темні тіні шукають спокою,
У задвірках моєї душі,
Я блукаю дорогами мокрими
Я блукаю сама по собі.
Темні тіні лякаються каменю,
Темні тіні втопились в крові,
Я спустилась сюди заплаканою,
А мені сказали :Живи!
Я спустилась сюди розпатлана,
У безглуздях чужих ідей.
Я спустилась сюди заплакана,
Тому що боялась людей…"

 

"Смак шоколаду на губах,
Твої ніжні поцілунки,
Світло твоїх ніжних очей,
Це ангелів дарунки…
Нехай запиняється час,
Візьме нас на крила Любов
Між хмаринки і не буде цьому кінця
ЛЮБОВЕ МОЯ!"
Мар'ян.

скачати книгу Стрижаль "Мистецтво одного напою"

повернутися на головну

Леополісе ,любове моя незнана !
Скільки раз вже тут, проте тебе не знаю,
Левенятко мале!
Дощами заколисане,
Снігами присипане,
Кавовим трунком просякнуте,
Рідне мої місто!
Я тебе примхою долі залишила
І повертаюся знов зраненим птахом,
Притулившись до твого ніжного серця…
Княжий -град брате!
Прихисти, захисти в скрутну годину,
Дай відчути силу твою давню,
Згадати як то стискати меч у долонях…
Срібний дощ!
Загорнений в кавові сутінки,
Як лицар у плащ, йдеш у століття -
Дитина з очима мудреця,
Недоспівана пісне моя, Львове !
Марія Тереза.

 

" Ця свіча не погасне ,-
Грітиме довго сердця,
Ніжних рук твоїх доторки
І сяйво звабливих очей…
В "Золотому Дукат"і
Скупаємось в щасті озерця ,
Відігріємо душі
Ми чаєм, що пальці пече!
Відігріємо руки
Шампанським ,
Що з чашки тече!"
16.10.06.

 

"Даруємо свято для себе у
День всіх святих.
Відігріємо душі,
Сховаємось тут ми від світу !
В "Золотому дукаті"
чекаємо снів золотих,
В "Золотому дукаті" чекаємо
Вітру…" 1.11.06р.

 

"Рапсодія…осіння… Бо ж яка?!
Інакшої не знайдеться у жовтні!
Крізь золото дукатів блимне
Жовто - гаряче світло-і в теплі рядка
Розтане, розтечеться на папері…
Мов привид, у посріблених віках -
Напівзабутих присмаках містерій."

Вікторія Осташ.м.Київ.27,10,05р

 

"Кожен кавальчик чарівними пальцями
Ніч дістає з чорносливу очей, 
Чемно руками чашок торкається,
Не зачіпаючи зайвих речей.

Чуйно чаклує на зерня розчавлене,
Печиво хоче запити дощем.
Небо над чашкою п'яно дичавіє,
Час конденсує хвилини у щем.

Бачу віч-на-віч на кавовій вулиці
Дмухає вітер плечима у слід.
Ніч, червоніючи, з ранком цілується,
Вкотре уже зачиняється світ."
Дніпропетровськ. Тетяна .

 Крилами любов летить
 Поруч ти ,любов моя,
 Моє серце тремтить,
 Але ти мовчи, я твоя.
 Аромат кави манить.
 Я закриваю очі і відчуваю,
 Що життя це мить прекрасна,
 за яку тобі я вдячна! "
 25.02.06.Юля та Сергій 

 

У тиші вечора ,де кави аромат
Де чай ,де ніжність ,де свіча у склі,
Повинна гамма смакоти звучати
Захопленням в горнятку на столі!
І тут ні смутку ,ні тревоги-лиш очі
Вдивляються у очі ,що навпроти
І серце швидше ,швидше застукоче
У ритмі подиху у перестуку кроків.
І ми в повітрі. Й шоколаду запах
І тут хтось скаже: "Буду я твоєю!"
І" Золотий дукат" сховає натовк,
Ми всі у нім-між небом і землею."
Оксана з Почаєва.

скачати книгу Стрижаль "Мистецтво одного напою"